мантачка
МАНТА́ЧКА, и, ж.
Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском.
Замість списа – бере [козак] косу, За шаблю – мантачку (І. Манжура);
Де-не-де спинялися косарі, витягали з-за очкура мантачки, і дзвінко та лунко бриніло тоді крицеве лезо під її дотиком (З. Тулуб);
Косарі з'являються разом зі сонцем .. На поясі у кожного спереду висить кушка з бруском, а ззаду застромлена за пояс дерев'яна мантачка (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)