набережний —
на́бережний прикметник
Орфографічний словник української мови
набережний —
-а, -е. Який міститься на березі, біля берега.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набережний —
Узбережний, див. прибережжя
Словник чужослів Павло Штепа
набережний —
НА́БЕРЕЖНИЙ, а, е. 1. Який міститься на березі, біля берега; прибережний. Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів (Леся Українка); Ворог шалено оборонявся в набережному районі (О. Гончар). 2. у знач. ім.
Словник української мови у 20 томах
набережний —
ПРИБЕРЕ́ЖНИЙ (який міститься, розташовується, живе тощо на березі, вздовж берега), БЕРЕГОВИ́Й, ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, УЗБЕРЕЖНИЙ, НА́БЕРЕЖНИЙ. Розрідженими ланцюжками вибігають з прибережних зарослів на дніпровський лід червоні бійці (О.
Словник синонімів української мови
набережний —
НА́БЕРЕЖНИЙ, а, е. 1. Який міститься на березі, біля берега. Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів (Л. Укр., V, 1956, 203); До набережних контор підходили все нові й нові люди (Баш, Вибр., 1948, 81).
Словник української мови в 11 томах