набережний
НА́БЕРЕЖНИЙ, а, е.
1. Який міститься на березі, біля берега.
Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів (Л. Укр., V, 1956, 203);
До набережних контор підходили все нові й нові люди (Баш, Вибр., 1948, 81).
2. у знач. ім. на́бережна, ної, ж. Берег, укріплений похилою чи стрімкою стіною з каменю, дерева і т. ін.
Ледве помітні хвилі дзвеніли, розбиваючись об важке сіре каміння набережної (Собко, Вогонь.., 1947, 4);
// Вулиця на березі ріки, моря.
Ось його улюблена набережна, де стоять ті будинки., на які він завжди дивиться з тугою і заздрістю (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 85).
Словник української мови (СУМ-11)