1. Словник української мови в 11 томах

набережний

НА́БЕРЕЖНИЙ, а, е.

1. Який міститься на березі, біля берега.

Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів (Л. Укр., V, 1956, 203);

До набережних контор підходили все нові й нові люди (Баш, Вибр., 1948, 81).

2. у знач. ім. на́бережна, ної, ж. Берег, укріплений похилою чи стрімкою стіною з каменю, дерева і т. ін.

Ледве помітні хвилі дзвеніли, розбиваючись об важке сіре каміння набережної (Собко, Вогонь.., 1947, 4);

// Вулиця на березі ріки, моря.

Ось його улюблена набережна, де стоять ті будинки., на які він завжди дивиться з тугою і заздрістю (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набережний — на́бережний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. набережний — Надбережний, побережний, прибережний. Словник синонімів Караванського
  3. набережний — -а, -е. Який міститься на березі, біля берега. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набережний — Узбережний, див. прибережжя Словник чужослів Павло Штепа
  5. набережний — НА́БЕРЕЖНИЙ, а, е. 1. Який міститься на березі, біля берега; прибережний. Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів (Леся Українка); Ворог шалено оборонявся в набережному районі (О. Гончар). 2. у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  6. набережний — ПРИБЕРЕ́ЖНИЙ (який міститься, розташовується, живе тощо на березі, вздовж берега), БЕРЕГОВИ́Й, ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, УЗБЕРЕЖНИЙ, НА́БЕРЕЖНИЙ. Розрідженими ланцюжками вибігають з прибережних зарослів на дніпровський лід червоні бійці (О. Словник синонімів української мови