набундючений —
набундю́чений дієприкметник розм.
Орфографічний словник української мови
набундючений —
див. пихатий
Словник синонімів Вусика
набундючений —
-а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити. || у знач. прикм.Надутий, з розпущеними крилами. 2》 перен. Зарозумілий, пихатий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набундючений —
НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до набундю́чити. Староста скинув набундюченого спереду картуза, махнув рукою – і сход притих з того дива, що до нього вперше заговорив незвичний господар села (М. Стельмах); // у знач. прикм.
Словник української мови у 20 томах
набундючений —
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
набундючений —
НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до набундю́чити; // у знач. прикм. Надутий, з розпущеними крилами. На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани (Гончар, Таврія, 1952, 125). 2. перен. Зарозумілий, гордовитий.
Словник української мови в 11 томах