Словник синонімів Караванського

набундючений

Надутий, напиндючений, д. наґоґошений, напужений.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. набундючений — набундю́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. набундючений — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
  3. набундючений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити. || у знач. прикм.Надутий, з розпущеними крилами. 2》 перен. Зарозумілий, пихатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набундючений — НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до набундю́чити. Староста скинув набундюченого спереду картуза, махнув рукою – і сход притих з того дива, що до нього вперше заговорив незвичний господар села (М. Стельмах); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  5. набундючений — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  6. набундючений — НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до набундю́чити; // у знач. прикм. Надутий, з розпущеними крилами. На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани (Гончар, Таврія, 1952, 125). 2. перен. Зарозумілий, гордовитий.  Словник української мови в 11 томах