набундючений
набундю́чений
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити.
|| у знач. прикм.Надутий, з розпущеними крилами.
2》 перен. Зарозумілий, пихатий.
Великий тлумачний словник сучасної української мовинабундю́чений
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити.
|| у знач. прикм.Надутий, з розпущеними крилами.
2》 перен. Зарозумілий, пихатий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови