(у шапці) клапан; (телефонний) слухальце; ЖМ. шептун, стукач, ФІСКАЛ.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
навушник —
наву́шник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
навушник —
-а, ч. 1》 перев. мн. навушники. Частина головного убору, яка закриває вуха. || Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру. 2》 перев. мн. Пристрій для слухання звукопередач, що прикладається до вух або надівається на них.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навушник —
НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Юра, насунувши навушники своєї незмінної кепки, ішов зі мною (М. Бажан); Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (В.
Словник української мови у 20 томах
навушник —
НАВУ́ШНИК, а, ч. 1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха. Підійшов невисокий кремезний чоловік у шапці з навушниками (Коз., Зол. грамота, 1939, 72); // Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру.
Словник української мови в 11 томах