навтікача —
навтікача́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
навтікача —
присл., розм. Те саме, що навтіки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навтікача —
НАВТІКАЧА́, присл., розм. Те саме, що навті́ки. Малий злякано драпонув навтікача в садок (О. Гаврилюк); Кинувши палицю, селянин припустив навтікача (О. Бердник); Ми не стали баритися. Шугонули вниз і кинулися навтікача (В. Нестайко); // у знач. пред.
Словник української мови у 20 томах
навтікача —
НАВТІ́КИ (НАВТЬО́КИ) присл., предик., розм. (бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи), НАВТІКАЧА́ розм., ДРА́ЛА предик., розм., ДРАПАКА́ предик., розм. Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П.
Словник синонімів української мови
навтікача —
НАВТІКАЧА́, присл., розм. Те саме, що навті́ки. Оришка підвелась, напнула на голову рядно, прожогом кинулась навтікача (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Малий злякано драпонув навтікача в садок (Гавр., Вибр., 1949, 155). Дремену́ти навтікача́ див. дремену́ти.
Словник української мови в 11 томах
навтікача —
Навтек, навтеки, навтікача, навтіки нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. Новомоск. у. А він навтеки. Черниг. г. Він через тин так і перескочив та навтікача. Рудч. Ск. II. 152.
Словник української мови Грінченка