натруска —
I н`атруска-и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця. II натр`уска-и, ж., розм. 1》 Дія за знач. натрусити. 2》 перен. Суворе покарання; нагінка, прочуханка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
натруска —
НА́ТРУСКА, и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця. На Запоріжжі широко побутувало різьблення не лише по дереву, а й по кості. Характерна кістяна натруска серцевидної форми.
Словник української мови у 20 томах
натруска —
НА́ТРУСКА, и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця. НАТРУ́СКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. натруси́ти. 2. перен. Суворе покарання; нагінка, прочуханка. Щоб часом не було натруски від старших (Кв.-Осн., II, 1956, 160).
Словник української мови в 11 томах
натруска —
Натруска, -ки ж. 1) Зерна хлѣба, смѣшанныя съ битой (послѣ молотьбы) соломой. 2) Рогъ съ порохомъ для насыпки на полку ружья пороху.
Словник української мови Грінченка