натруска

I н`атруска-и, ж., іст.

Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця.

II натр`уска-и, ж., розм.

1》 Дія за знач. натрусити.

2》 перен. Суворе покарання; нагінка, прочуханка.

Значення в інших словниках

1. натруска — на́труска іменник жіночого роду натру́ска іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. натруска — Догана, нагана, прочухан, прочуханка, нагінка.  Словник синонімів Караванського
3. натруска — див. прочухан  Словник синонімів Вусика
4. натруска — НА́ТРУСКА, и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця. На Запоріжжі широко побутувало різьблення не лише по дереву, а й по кості. Характерна кістяна натруска серцевидної форми.  Словник української мови у 20 томах
5. натруска — НА́ТРУСКА, и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця. НАТРУ́СКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. натруси́ти. 2. перен. Суворе покарання; нагінка, прочуханка. Щоб часом не було натруски від старших (Кв.-Осн., II, 1956, 160).  Словник української мови в 11 томах
6. натруска — Натруска, -ки ж. 1) Зерна хлѣба, смѣшанныя съ битой (послѣ молотьбы) соломой. 2) Рогъ съ порохомъ для насыпки на полку ружья пороху.  Словник української мови Грінченка