натруска
НА́ТРУСКА, и, ж., іст.
Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця.
На Запоріжжі широко побутувало різьблення не лише по дереву, а й по кості. Характерна кістяна натруска серцевидної форми. На її поверхні з обох боків нанесено стилізований мотив квіткового орнаменту (з наук.-попул. літ.).
НАТРУ́СКА, и, ж., розм.
Суворе покарання; нагінка, прочуханка.
Щоб часом не було натруски від старших (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)