неволя —
-і, ж. Відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь. || Полон, поневолення, рабство. || перен. Життя, перебування (тварин, птахів, риб і т. ін.) не в природних умовах. По неволі — через необхідність, всупереч бажанню.
Великий тлумачний словник сучасної мови
неволя —
НЕВО́ЛЯ, і, ж. 1. Відсутність волі, свободи, повна залежність кого-небудь від когось, чогось. Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить (Т.
Словник української мови у 20 томах
неволя —
Ні хліба, ні солі, і сам бурлак у неволі. Нема що їсти і нема волі. Сам у неволі, а мрії на волі. Невільник завжди мріє про волю. У неволі ніщо не мило. У неволі ніщо не приносить радості.
Приповідки або українсько-народня філософія
неволя —
єги́петський поло́н; єги́петська нево́ля, книжн. Важке, нужденне, підневільне життя. І знов настав єгипетський полон, та не в чужій землі, а в нашій власній (Леся Українка); — Роз’єднаність і хатокрайство тримають нас, Іване, в єгипетському полоні шляхти та єзуїтів (Валерій Шевчук).
Фразеологічний словник української мови
неволя —
ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я..
Словник синонімів української мови
неволя —
НЕВО́ЛЯ, і, ж. Відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь. У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
неволя —
Нево́ля, -лі ж. 1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. Мет. 54. з неволі робити. По неволѣ дѣлать. Конст. у. 2) Неволя, рабство.
Словник української мови Грінченка