неволя
НЕВО́ЛЯ, і, ж. Відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь.
У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Шевч., II, 1963, 252);
Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147);
// Полон, поневолення, рабство.
У хатці жив старий дід Данило. Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля (Гр., І, 1963, 344);
По темних дорогах тяглися з заходу визволені з неволі радянські люди (Довж., І, 1958, 380);
*У порівн. Сусіди не бачилися одно з другим цілими тижнями; жили, як у неволі (Мирний, III, 1954, 7);
// перен. Життя, перебування (тварин, птахів, риб і т. ін.) не в природних умовах.
Затріпалось у неї серце, як пліточка в неволі… (Мирний, І, 1949, 334);
На рамі, мов краплину крові, побачив [дід] сонечко, що.. попало в неволю (Стельмах, І, 1962, 451);
Здорові дельфіни живуть у неволі 20 — 25 років (Наука.., 1, 1967, 50).
◊ По неволі — через необхідність, всупереч бажанню.
Ми малими розійшлись Та вже й не сходились ніколи. Мене по волі і неволі Носило всюди (Шевч., II, 1963, 229);
[Старий рибак:] Був же я, був та у батька один син, Ой мене батько по неволі одружив (Рудан., Тв., 1959, 301);
Яко́ї нево́лі? — уживається для вираження сильного незадоволення, роздратування.
Зітхнув [дяк]: — Ех, огидло все це мені до краю. — То ви б покинули, якої неволі сидіти в дяках? (Вас., II, 1959, 76);
— Кого тут проти ночі колотить? — Це я, Никаноре. — Ах, це ви? Якої ще неволі вам? — сердито пізнає її панський попихач (Стельмах, І, 1962, 295).
Словник української мови (СУМ-11)