обмовник —
обмо́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
обмовник —
див. брехливий
Словник синонімів Вусика
обмовник —
-а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обмовник —
ОБМО́ВНИК, а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (Горд. Дівчина.., 1954, 187).
Словник української мови в 11 томах
обмовник —
ОБМО́ВНИК, а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник. Марко гостро напустився на обмовника..: – Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (К. Гордієнко).
Словник української мови у 20 томах
обмовник —
ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе..
Словник синонімів української мови