обік —
розм. 1》 присл.Поряд, поруч. || На деякій відстані; осторонь, збоку. 2》 у знач. прийм., з род. в. Вказує на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обік —
О́БІК, розм. 1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (І. Франко); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита ж на поламане колесо обік (П. Козланюк); // На деякій відстані; осторонь, збоку.
Словник української мови у 20 томах
обік —
ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (А. Головко); Все глибшає і глухне ніч.
Словник синонімів української мови
обік —
О́БІК, розм. 1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (Фр., VII, 1954, 103); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита ж на поламане колесо обік (Козл.
Словник української мови в 11 томах
обік —
Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. ІІ. 21.
Словник української мови Грінченка