Словник синонімів Караванського

оскаженілий

Осатанілий, озвірілий, знавіснілий, охижілий; (розлючений) розлютований.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. оскаженілий — оскажені́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. оскаженілий — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
  3. оскаженілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до оскаженіти. 2》 у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений. || Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оскаженілий — ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до оскажені́ти. Оскаженіла від п'яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Іван Ле); – Уб'ю!...  Словник української мови у 20 томах
  5. оскаженілий — ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті).  Словник синонімів української мови
  6. оскаженілий — ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до оскажені́ти. Оскаженіла від п’яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Ле, Наливайко, 1957, 332); — Уб’ю!...  Словник української мови в 11 томах