оскаженілий

Значення в інших словниках

1. оскаженілий — оскажені́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
2. оскаженілий — див. сердитий Словник синонімів Вусика
3. оскаженілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до оскаженіти. 2》 у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений. || Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оскаженілий — ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до оскажені́ти. Оскаженіла від п'яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Іван Ле); – Уб'ю!... Словник української мови у 20 томах
5. оскаженілий — ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті). Словник синонімів української мови
6. оскаженілий — ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до оскажені́ти. Оскаженіла від п’яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Ле, Наливайко, 1957, 332); — Уб’ю!... Словник української мови в 11 томах