1. Словник української мови в 11 томах

оскаженілий

ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до оскажені́ти.

Оскаженіла від п’яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Ле, Наливайко, 1957, 332);

— Уб’ю! — простогнав, оскаженілий від ревнощів та алкоголю, хлопець (Дмит., Наречена, 1959, 189).

2. у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений.

Ми посередині, оточені оскаженілим буйним натовпом (Мик., II, 1957, 38);

Оскаженілі татари натиснули на своїх, залунали зойки задушених у пробоїні (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 480);

Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (Еллан, II, 1958, 265);

*Образно. Вітер вив і сипав холодним дощем. Він зривав гриви хвиль і мчав їх над оскаженілим морем, наче дрібний солоний туман (Тулуб, В степу.., 1964, 393);

// Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін.

Вона, налякана оскаженілими обличчями товаришів, розповіла мені все, що знала, (Ю. Янов., II, 1958, 71);

Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Тют., Вир, 1960, 68);

Коростилевський, не зводячи з Борового оскаженілого погляду, намацав рукою порожню пляшку і стис її за шийку (Грим., Незакінч. роман, 1962, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскаженілий — оскажені́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. оскаженілий — Осатанілий, озвірілий, знавіснілий, охижілий; (розлючений) розлютований. Словник синонімів Караванського
  3. оскаженілий — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  4. оскаженілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до оскаженіти. 2》 у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений. || Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оскаженілий — ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до оскажені́ти. Оскаженіла від п'яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Іван Ле); – Уб'ю!... Словник української мови у 20 томах
  6. оскаженілий — ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті). Словник синонімів української мови