оскаженілий
оскажені́лий
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до оскаженіти.
2》 у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений.
|| Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови