очманілий

Одурілий, очамрілий, очмарілий, зачманілий, ошалілий, отуманілий, з. тороплений, кн. знетямлений, обезглузділий, збезпам'ятілий.

Значення в інших словниках

1. очманілий — очмані́лий 1 дієприкметник від: очмані́ти розм. очмані́лий 2 прикметник одурілий розм.  Орфографічний словник української мови
2. очманілий — див. розгублений  Словник синонімів Вусика
3. очманілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до очманіти. 2》 у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий. || Який виражає такий стан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. очманілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до очмані́ти. Розмореним спекою, очманілим від власного лементу, їм, здається, вже й самим хотілося б вирватися з цієї колотнечі (О. Гончар); Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
5. очманілий — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І.  Словник синонімів української мови
6. очманілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до очмані́ти. Розмореним спекою, очманілим від власного лементу, їм, здається, вже й самим хотілося б вирватися з цієї колотнечі (Гончар, І, 1959, 45); Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги (Тют.  Словник української мови в 11 томах