Дячок, дяк, причетник, ок. псаломник, зап. псаломщик.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
паламар —
палама́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
паламар —
1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки в храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; парамоїшр; заст. параеклесіарх; олтарник
Словник церковно-обрядової термінології
паламар —
[паламар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам
Орфоепічний словник української мови
паламар —
-я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паламар —
ПАЛАМА́Р, я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей (А.
Словник української мови у 20 томах
паламар —
ПАЛАМА́Р, ПРИЧЕ́ТНИК, ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК. Кайдашиха прийшла додому з священиком, з ними прийшов і дяк з паламарем (І. Нечуй-Левицький); Думаю, проведу його (архієрея).
Словник синонімів української мови
паламар —
ПАЛАМА́Р, я, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник. Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей (Крим., Вибр.
Словник української мови в 11 томах