паламар
палама́р
1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки в храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; парамоїшр; заст. параеклесіарх; олтарник
Словник церковно-обрядової термінології