пророцтво —
проро́цтво іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
пророцтво —
-а, с. 1》 За релігійними уявленнями – пророкування, що є виявленням Божої волі. || заст. Передречення чийого-небудь майбутнього життя гаданням, ворожінням, різними прикметами і т. ін. 2》 Твір релігійного змісту, що становить перелік божих одкровень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пророцтво —
ПРОРО́ЦТВО, а, с. 1. У християнстві – інших віровченнях – пророкування, що є виявленням Божої волі. Коли ж збулося пророцтво, зійшов Бог на землю, був розп'ятий, а по воскресінні вознісся на небо (І.
Словник української мови у 20 томах
пророцтво —
ПЕРЕДБА́ЧЕННЯ (здогад про те, що станеться в майбутньому); ПРОРО́ЦТВО, ПРОРОКУВА́ННЯ (висловлене); ПРОГНО́З спец., ПРОГНО́СТИКА заст. (перев. на підставі наукових даних).
Словник синонімів української мови
пророцтво —
ПРОРО́ЦТВО, а, с. 1. За релігійними уявленнями — пророкування, що є виявленням божої волі. [Співець:] Ісаії пророцтво не справдилось, — мир не настав, Мессія не з’явився (Л. Укр., II, 1951, 154); Кандидат філософських наук..
Словник української мови в 11 томах
пророцтво —
Проро́цтво, -ва с. Пророчество. Пророцтво я до тебе промовляю. К. ЦН. 294.
Словник української мови Грінченка