пророцтво

проро́цтво

-а, с.

1》 За релігійними уявленнями – пророкування, що є виявленням Божої волі.

|| заст. Передречення чийого-небудь майбутнього життя гаданням, ворожінням, різними прикметами і т. ін.

2》 Твір релігійного змісту, що становить перелік божих одкровень.

3》 Передбачення наперед того, що відбудеться, трапиться.

Значення в інших словниках

1. пророцтво — проро́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пророцтво — (Боже) одкровення; (дія) пророкування, передбачення, віщування.  Словник синонімів Караванського
3. пророцтво — ПРОРО́ЦТВО, а, с. 1. У християнстві – інших віровченнях – пророкування, що є виявленням Божої волі. Коли ж збулося пророцтво, зійшов Бог на землю, був розп'ятий, а по воскресінні вознісся на небо (І.  Словник української мови у 20 томах
4. пророцтво — ПЕРЕДБА́ЧЕННЯ (здогад про те, що станеться в майбутньому); ПРОРО́ЦТВО, ПРОРОКУВА́ННЯ (висловлене); ПРОГНО́З спец., ПРОГНО́СТИКА заст. (перев. на підставі наукових даних).  Словник синонімів української мови
5. пророцтво — Проро́цтво, -ва, -ву; -ро́цтва, -ро́цтв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пророцтво — ПРОРО́ЦТВО, а, с. 1. За релігійними уявленнями — пророкування, що є виявленням божої волі. [Співець:] Ісаії пророцтво не справдилось, — мир не настав, Мессія не з’явився (Л. Укр., II, 1951, 154); Кандидат філософських наук..  Словник української мови в 11 томах
7. пророцтво — Проро́цтво, -ва с. Пророчество. Пророцтво я до тебе промовляю. К. ЦН. 294.  Словник української мови Грінченка