Відчувати ревнощі; (до сліз) сохнути <�в'янути, страждати> з ревнощів.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
ревнувати —
Нарікати, жалуватися [XII]
Словник з творів Івана Франка
ревнувати —
ревнува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
ревнувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). || Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. || Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ревнувати —
РЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без прям. дод. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці [голівці] (М.
Словник української мови у 20 томах
ревнувати —
Ревнува́ти, -ну́ю, -ну́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ревнувати —
РЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
ревнувати —
Ревнува́ти, -ну́ю, -єш гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю. МВ. ІІ. 151.
Словник української мови Грінченка