Ориґінальний, своєрідний, неповторний, окремішній, один у свому роді.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
самобутній —
самобу́тній прикметник
Орфографічний словник української мови
самобутній —
-я, -є. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний. Самобутній талант. || у знач. ім. самобутнє, -нього, с. Те, що відзначається природною своєрідністю, не схоже на інше.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самобутній —
САМОБУ́ТНІЙ, я, є. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний. На Русі в XI –XII ст.
Словник української мови у 20 томах
самобутній —
САМОБУ́ТНІЙ (який відзначається такими властивостями, що характерні тільки для нього), ОРИГІНА́ЛЬНИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ. Самобутній талант; Звичайно, Маруся — натура глибока, оригінальна і самобутня (Ф.
Словник синонімів української мови
самобутній —
Самобу́тній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
самобутній —
САМОБУ́ТНІЙ, я, е. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний. На Русі в XI-XII ст.
Словник української мови в 11 томах