світати —
світа́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
світати —
див. розвиднятися
Словник синонімів Вусика
світати —
[св'ітатие] -айеи
Орфоепічний словник української мови
світати —
-ає, недок. 1》 Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. 2》 безос. Наставати (про світанок); розвиднятися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
світати —
СВІТА́ТИ, а́є, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. – Миколо, мій голубе сизий! – сказала Мокрина. – Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю, – думка про тебе тліє в моєму серці (І.
Словник української мови у 20 томах
світати —
СВІТА́ТИ, а́є, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. — Миколо, мій голубе сизий! — сказала Мокрина. — Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю,— думка про тебе тліє в моєму серці (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
світати —
Світати, -тає гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5.
Словник української мови Грінченка