Словник синонімів Караванського

теленькати

(тихо) дзвонити, дзенькотіти; (язиком) ляпати, теліпати; (- серце) тенькати, тьохкати.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. теленькати — теле́нькати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. теленькати — див. брязкати; говорити; дзвонити; звучати  Словник синонімів Вусика
  3. теленькати — ТЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. що. Дзвонити уривчасто, неголосно. По тім боці Твердиня й дзвіниця .. І дзигарі теленькають (Т. Шевченко); [Настя:] Га, чуєш? Мабуть, дзвінок теленькає. Певно, наші їдуть (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. теленькати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Дзвонити уривчасто, неголосно. 2》 перех. і без додатка, зневажл. Казати не подумавши, навмання; говорити дурниці. Теленькати язиком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. теленькати — теліпа́ти (теле́нькати) язико́м, зневажл. Вести беззмістовні, пусті розмови. Марко говорив і говорив.., а Тимко мовчав тому, що треба було робити діло, а не теліпати язиком (Григорій Тютюнник); Ти не теленькай поки що язиком, бо я його обценьками висмикну (М. Чабанівський).  Фразеологічний словник української мови
  6. теленькати — ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИ розм., БЕ́ВКАТИ розм., БЕ́МКАТИ розм., БА́МКАТИ розм., БО́МКАТИ розм. рідше, БАЛА́МКАТИ діал. (перев. про великий дзвін); ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ТЕЛЕ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. теленькати — Теле́нькати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. теленькати — ТЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Дзвонити уривчасто, неголосно. По тім боці Твердиня й дзвіниця.. І дзигарі теленькають (Шевч., І, 1963, 246); [Настя:] Га, чуєш? Мабуть, дзвінок теленькає. Певно, наші їдуть (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  9. теленькати — Теле́нькати, -каю, -єш гл. Звенѣть. Дзвоник теленькає. О часахъ: тикать. Дзигарки теленькають. Шевч. О сердцѣ: биться. У Хоми і ляк на думці, що аж серденько теленькав. Рудч. Ск. II. 176.  Словник української мови Грінченка