турбувати
Непокоїти, не давати спокою <�спочинку>, завдавати клопоту, клопотати, чинити клопоти, с. хвилювати, тривожити, бентежити, не давати <�спокійно> спати; (з ч. не i>кого</i) давати спокій кому; п-к -УЮЧИЙ, що турбує, здатний занепокоїти, звиклий турбувати, неспокійний, бентежливий, тривожний, докучливий, дошкульний.
Практичний словник синонімів української мови