установляти

Ставити, розміщати; (факти) виявляти, г. устійнювати; (опіку) уряджати, (причину) визначати, розпізнавати; (закон фізики) відкривати, формулювати; (зв'язок) знаходити; НАЛАГОДЖУВАТИ, здійснювати; (стосунки) започатковувати, погоджуватися мати, (лад) ЗАВОДИТИ, УЗАКОНЮВАТИ; (порядок) наводити, (межі) реґляментувати; (чергу) стежити за чим; (антену) СТАВИТИ, споруджувати, д. інсталювати; п! СТАБІЛІЗУВАТИ.

Значення в інших словниках

1. установляти — установля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. установляти — УСТАНОВЛЯ́ТИ див. устано́влювати.  Словник української мови у 20 томах
3. установляти — див. установлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. установляти — УСТАНОВЛЯ́ТИ див. устано́влювати.  Словник української мови в 11 томах
5. установляти — Установляти, -ляю, -єш сов. в. установи́ти, -влю, -виш, гл. Установить. Своєї ціни не установиш. Ном. № 10544.  Словник української мови Грінченка