шарувати —
ШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного. ШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок. 1. що. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
шарувати —
шарува́ти 1 дієслово недоконаного виду ділити, розщеплювати на шари шарува́ти 2 дієслово недоконаного виду енергійно терти, скребти шарува́ти 3 дієслово недоконаного виду спричиняти почервоніння діал.
Орфографічний словник української мови
шарувати —
I -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного. II -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін. 2》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шарувати —
ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
шарувати —
Шарува́ти, -ру́ю, -ру́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шарувати —
ШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного. ШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і...
Словник української мови в 11 томах
шарувати —
Шарува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Моя, тереть (мочалкой и пр.). 2) = прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка