шарувати
Шарува́ти, -ру́ю, -єш
гл.
1) Моя, тереть (мочалкой и пр.).
2) = прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.
Словник української мови ГрінченкаШарува́ти, -ру́ю, -єш
гл.
1) Моя, тереть (мочалкой и пр.).
2) = прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка