шельмувати —
ШЕЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.). 2. Виражати осуд; паплюжити. Випущене повідомлення від коменданта міста Коновальця шельмувало арсенальців, обзиваючи їх “зрадниками неньки України” (Я.
Словник української мови у 20 томах
шельмувати —
шельмува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
шельмувати —
шельмува́ти хитрувати, шахрувати (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шельмувати —
-ую, -уєш, недок., перех. 1》 іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.). 2》 Виражати осуд; паплюжити. || Таврувати кого-небудь ганьбою, звинувачуючи у нечесному поводженні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шельмувати —
ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм.
Словник синонімів української мови
шельмувати —
Шельмува́ти, -му́ю, -му́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шельмувати —
ШЕЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.). 2. Виражати осуд; паплюжити. Випущене повідомлення від коменданта міста Коновальця шельмувало арсенальців, обзиваючи їх "зрадниками неньки України" (Кач.
Словник української мови в 11 томах
шельмувати —
Шельмува́ти, -му́ю, -єш гл. 1) Клеймить, обрѣзывая уши. 2) Бранить, клеймить, шельмовать.
Словник української мови Грінченка