шептуха —
ШЕПТУ́ХА, и, ж., розм. 1. Жін. до шепту́н 1, 2. Як стане шептуха коло уха, не буде тобі, мамо, довіку кожуха (Номис); Перший клопіт – це здихатися шептух, які сновигали в Саїдовім дворі (Іван Ле). 2. також у сполуч. зі сл. баба, бабка, заст. Жін.
Словник української мови у 20 томах
шептуха —
шепту́ха іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
шептуха —
-и, розм. 1》 Жін. до шептун 1), 2). 2》 також у сполуч. зі сл. баба, бабка. Жін. до шептун 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
шептуха —
ШЕПТУ́ХА, и, ж., розм. 1. Жін. до шепту́н 1, 2. Як стане шептуха коло уха, не буде тобі, мамо, довіку кожуха (Номис, 1864, № 8414); Перший клопіт — це здихатися шептух, які сновигали в Саїдовім дворі (Ле, Міжгір’я, 1953, 206). 2. також у сполуч. із сл.
Словник української мови в 11 томах
шептуха —
Шептуха, -хи ж. = шептуня. Я баба шептуха од злого духа. Ном. № 8353.
Словник української мови Грінченка