Значення в інших словниках
-
шептун —
див. брехливий; чародій
Словник синонімів Вусика
-
шептун —
ШЕПТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з'явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (з газ.). 2. Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови.
Словник української мови у 20 томах
-
шептун —
шепту́н іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
шептун —
-а, ч., розм. 1》 Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. 2》 Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови. || Той, хто доносить на кого-небудь. 3》 Той, хто, чаклуючи, промовляє наговір, нашепт, приворот.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шептун —
ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.
Словник синонімів української мови
-
шептун —
ШЕПТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з’явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літ. Укр., 17.XII 1968, 4).
Словник української мови в 11 томах
-
шептун —
Шептун, -на м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14.
Словник української мови Грінченка