шептун

шепту́н

-а, ч., розм.

1》 Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо.

2》 Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови.

|| Той, хто доносить на кого-небудь.

3》 Той, хто, чаклуючи, промовляє наговір, нашепт, приворот.

Значення в інших словниках

1. шептун — див. ДОНОЩИК  Словник синонімів Караванського
2. шептун — див. брехливий; чародій  Словник синонімів Вусика
3. шептун — ШЕПТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з'явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (з газ.). 2. Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови.  Словник української мови у 20 томах
4. шептун — шепту́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
5. шептун — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.  Словник синонімів української мови
6. шептун — ШЕПТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з’явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літ. Укр., 17.XII 1968, 4).  Словник української мови в 11 томах
7. шептун — Шептун, -на м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14.  Словник української мови Грінченка