Значення в інших словниках
-
язичник —
[йазичниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
язичник —
див. ідолопоклонник
Словник чужослів Павло Штепа
-
язичник —
ЯЗИ́ЧНИК, а, ч. 1. Той, хто сповідує язичество; ідоловірець. Слов'яни до Х ст. були язичниками (з навч. літ.); У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (О.
Словник української мови у 20 томах
-
язичник —
язи́чник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
язичник —
-а, ч. 1》 Той, хто визнає язичество; ідоловірець. 2》 заст. Пліткар, базіка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
язичник —
ПОГА́НИ́Н (той, хто не сповідує християнської віри), НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕХРЕЩЕ́НИЙ, ЯЗИ́ЧНИК, НЕ́ХРИСТ заст., розм. Він зрідні став сирійським поганинам, — Що йменувались "пильними".
Словник синонімів української мови
-
язичник —
ЯЗИ́ЧНИК, а, ч. 1. Той, хто визнає язичество; ідоловірець. Слов’яни до Х ст. були язичниками (Іст. СРСР, І, 1956, 35); У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась...
Словник української мови в 11 томах
-
язичник —
Язичник, -ка м. раст. Ophioglossum vulgatum L., безплодная вая. ЗЮЗО. І. 130.
Словник української мови Грінченка