бездомник

(той, що не має житла) безхатник, (звичайно про дітей) безпритульник, у знач. ім. безпритульний.

Значення в інших словниках

1. бездомник — бездо́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бездомник — -а, ч. Одинока людина; бурлака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездомник — БЕЗДО́МНИК, а, ч. Самотній чоловік; бурлака. Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Я один, бездомник і сірома, Розумію: ти одна, одна (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах
4. бездомник — див. бідний  Словник синонімів Вусика
5. бездомник — БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А.  Словник синонімів української мови
6. бездомник — БЕЗДО́МНИК, а, ч. Одинока людина; бурлака. Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (Крим., А. Лаговський, III-IV, 14); Я один бездомник і сірома Розумію: ти одна, одна (Мал., II, 1956, 406).  Словник української мови в 11 томах