бездомник
БЕЗДО́МНИК, а, ч. Одинока людина; бурлака.
Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (Крим., А. Лаговський, III-IV, 14);
Я один бездомник і сірома Розумію: ти одна, одна (Мал., II, 1956, 406).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗДО́МНИК, а, ч. Одинока людина; бурлака.
Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (Крим., А. Лаговський, III-IV, 14);
Я один бездомник і сірома Розумію: ти одна, одна (Мал., II, 1956, 406).
Словник української мови (СУМ-11)