Значення в інших словниках
-
бездомник —
(той, що не має житла) безхатник, (звичайно про дітей) безпритульник, у знач. ім. безпритульний.
Словник синонімів Полюги
-
бездомник —
бездо́мник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бездомник —
-а, ч. Одинока людина; бурлака.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бездомник —
БЕЗДО́МНИК, а, ч. Самотній чоловік; бурлака. Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Я один, бездомник і сірома, Розумію: ти одна, одна (А. Малишко).
Словник української мови у 20 томах
-
бездомник —
БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А.
Словник синонімів української мови
-
бездомник —
БЕЗДО́МНИК, а, ч. Одинока людина; бурлака. Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (Крим., А. Лаговський, III-IV, 14); Я один бездомник і сірома Розумію: ти одна, одна (Мал., II, 1956, 406).
Словник української мови в 11 томах