безнадійно —
безнаді́йно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
безнадійно —
(у знач. прис.) пропаще діло; пропаща справа; погана (кепська) справа (погані (кепські) справи); діло табак (труба), фам. – Їй же богу, я її не пускав! А вже де жінка вмішається, то й пропаще діло.
Словник фразеологічних синонімів
безнадійно —
Присл. до безнадійний 1). || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безнадійно —
БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1. Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [її] хворий безнадійно (Леся Українка); Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (П.
Словник української мови у 20 томах
безнадійно —
БЕЗНАДІ́ЙНО. Присл. до безнаді́йний 1. Колись десятки років безнадійно боровся народ Західної України за кілька шкіл на рідній мові (Козл., Відродження.., 1950, 57); Тепер уже скілька літ, як чоловік їй [господині] хворий безнадійно (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
безнадійно —
Безнадійно нар. Безнадежно. Ком. І. 54.
Словник української мови Грінченка