блюзнірство —
блюзні́рство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
блюзнірство —
-а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін.; цинізм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блюзнірство —
БЛЮЗНІ́РСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого. [Антей:] По-моєму, блюзнірство – рівняти дім римлянина до храму! (Леся Українка); Такими ніжними, такими проникливо щирими були його слова, що було б блюзнірством їм не вірити (В.
Словник української мови у 20 томах
блюзнірство —
БЛЮЗНІ́РСТВО (зневажання, опоганення чого-небудь святого, високого, глибоко шанованого), СВЯТОТА́ТСТВО книжн., СВЯТОКРА́ДСТВО рідко. Саму думку про іншу жінку Іван Іванович вважав блюзнірством (В. Гжицький); Маруся не спала..
Словник синонімів української мови
блюзнірство —
БЛЮЗНІ́РСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін. [Антей:] По-моєму, блюзнірство — рівняти дім римлянина до храму! (Л. Укр., III, 1952, 436); Розкопки могил здавались поетові [Т.
Словник української мови в 11 томах
блюзнірство —
Блюзнірство, -ва с. Кощунство, богохульство. Левч. 61.
Словник української мови Грінченка