бурхливий

(про неспокійний плин води) бурливий, розбурханий, нуртуючий, (про воду, яка вирує) буйний, розбушований, вируючий, кипучий, (про час) буремний, полум'яний.

Значення в інших словниках

1. бурхливий — бурхли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бурхливий — БУРЕМНИЙ; (вітер) буйний; (- радість) палкий; (розвій) нестримний.  Словник синонімів Караванського
3. бурхливий — [бурхливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. бурхливий — -а, -е. 1》 Який бурхає, бушує. 2》 перен. Сповнений подій, хвилювань; неспокійний. 3》 перен. Який виявляється з великою силою; дуже сильний, палкий (про почуття та їх вираження). 4》 Дуже швидкий; нестримний (про розвиток, зростання чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бурхливий — БУРХЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який бурхає, бушує. Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко); Над тим бурхливим морем .. лунав протяглий жалібний спів (М.  Словник української мови у 20 томах
6. бурхливий — див. запальний  Словник синонімів Вусика
7. бурхливий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
8. бурхливий — Бурхли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. бурхливий — БУРХЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який бурхає, бушує. Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (Фр., X, 1954, 10); Над тим бурхливим морем.. лунав протяглий жалібний спів (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. бурхливий — Бурхливий, -а, -е Бурный, бушующій, стремительный. Де взялася бурхливая хвиля, од бережка човничок одбила. Чр. 42.  Словник української мови Грінченка