бурхливий
БУРХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який бурхає, бушує.
Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко);
Над тим бурхливим морем .. лунав протяглий жалібний спів (М. Коцюбинський);
За вікном надворі бурхлива негода зимова (Іван Ле);
Як темне паліччя у воді, в бурхливому вирі десь на лісосплаві, так вони [птахи] у високості нуртують, ходять кругами, змішуються, пірнають-зринають у небесній своїй круговерті (О. Гончар).
2. Дуже швидкий; нестримний (про розвиток, зростання чого-небудь).
Т. Шевченко жив і творив в епоху бурхливого розвитку стилів і жанрів літератури (з наук.-попул. літ.).
3. перен. Сповнений подій, хвилювань; неспокійний.
Захотілось бурхливого життя. Мене вже давно тягло повчителювати в робітничих центрах (С. Васильченко);
Він [письменник] ніколи не напише роману з сучасного бурхливого .. життя (М. Хвильовий).
4. перен. Який виявляється з великою силою; дуже сильний, палкий (про почуття та їх вираження).
Мовчазні, похмурі, ніби й не прихильні до Мухтарова, люди схопилися з лав і бурхливою овацією покрили його слова (Іван Ле);
Все, що було найкраще в його душі, Маша сколихнула, пробудила своїм бурхливим освідченням (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)