бурхливий
БУРХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який бурхає, бушує.
Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (Фр., X, 1954, 10);
Над тим бурхливим морем.. лунав протяглий жалібний спів (Коцюб., II, 1955, 125);
За вікном надворі бурхлива негода зимова (Ле, Опов. та нариси, 1950, 154).
2. перен. Сповнений подій, хвилювань; неспокійний.
Захотілось бурхливого життя. Мене вже давно тягло повчителювати в робітничих центрах (Вас., Незібр. тв., 1941, 194).
3. перен. Який виявляється з великою силою; дуже сильний, палкий (про почуття та їх вираження).
Мовчазні, похмурі, ніби й не прихильні до Мухтарова, люди схопилися з лав і бурхливою овацією покрили його слова (Ле, Міжгір’я, 1953, 187);
Передане по радіо повідомлення про запуск космічної ракети в сторону Місяця викликало в Донбасі бурхливу радість (Рад. Укр., 4.I 1959, 1).
4. Дуже швидкий; нестримний (про розвиток, зростання чого-небудь).
Найхарактернішою рисою нашого часу є бурхливе зростання сил соціалізму, перетворення світової соціалістичної системи у вирішальний фактор світового розвитку (Колг. Укр., 9, 1963, 11).
Словник української мови (СУМ-11)