велич —
ве́лич іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
велич —
(народу) величність, г. маєстат, р. величчя; (зустрічі) урочистість, пишність; (подвигу) високість, шляхетність.
Словник синонімів Караванського
велич —
-і, ж. 1》 заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. 2》 Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
велич —
ВЕ́ЛИЧ, і, ж. 1. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. Твоя, Господи, могутність, і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
велич —
ВЕ́ЛИЧ, і, ж. 1. заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе (Сл. Гр.). 2. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу.
Словник української мови в 11 томах
велич —
Велич, -чі ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Конст. у.
Словник української мови Грінченка