галасливий —
-а, -е. 1》 Який галасує (у 1 знач.). || Сповнений галасу (у 1 знач.). 2》 перен. Який викликає сенсацію; гучний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
галасливий —
ГАЛАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який галасує (у 1 знач.). Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Копиленко); На моріжку бігала голопуза дітлашня, галаслива та задерикувата (І. Білик); // Сповнений галасу (у 1 знач.).
Словник української мови у 20 томах
галасливий —
див. крикливий; шумливий
Словник синонімів Вусика
галасливий —
ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О.
Словник синонімів української мови
галасливий —
Галасли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
галасливий —
ГАЛАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який галасує (у 1 знач.). Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (Коп., Подарунок, 1956, 34); // Сповнений галасу (у 1 знач.).
Словник української мови в 11 томах
галасливий —
Галасливий, -а, -е Крикливый. Желех.
Словник української мови Грінченка