галасливий

галасли́вий

-а, -е.

1》 Який галасує (у 1 знач.).

|| Сповнений галасу (у 1 знач.).

2》 перен. Який викликає сенсацію; гучний.

Значення в інших словниках

1. галасливий — (в якому є надмірність крику) гамірливий, бучний, голосний, (стишено) гомінкий.  Словник синонімів Полюги
2. галасливий — галасли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. галасливий — Крикливий, ГАМІРЛИВИЙ, верескливий; (натовп) гомінливий, гомінкий, стоголосий, стоязикий; (- аферу) гучний; галасуватий.  Словник синонімів Караванського
4. галасливий — ГАЛАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який галасує (у 1 знач.). Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Копиленко); На моріжку бігала голопуза дітлашня, галаслива та задерикувата (І. Білик); // Сповнений галасу (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
5. галасливий — див. крикливий; шумливий  Словник синонімів Вусика
6. галасливий — ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О.  Словник синонімів української мови
7. галасливий — Галасли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. галасливий — ГАЛАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який галасує (у 1 знач.). Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (Коп., Подарунок, 1956, 34); // Сповнений галасу (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах
9. галасливий — Галасливий, -а, -е Крикливый. Желех.  Словник української мови Грінченка