(про звуки, які поширюються) линути, литися, нестися, (широко) розлягатися, розкочуватися.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
лунати —
луна́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
лунати —
Звучати, гучати, бриніти; (дзвінко) дзвеніти; (далеко) розлягатися, розкочуватися; (різко) розтинатися; (у пам'яті) не зникати, зберігатися.
Словник синонімів Караванського
лунати —
див. гриміти; звучати
Словник синонімів Вусика
лунати —
-ає, недок. 1》 Те саме, що звучати 2). || Бути сповненим звучання. || Звучати як відзвук, відгомін чого-небудь. || безос. 2》 перен. Поширюватися далеко, бути відомим скрізь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лунати —
ЛУНА́ТИ, а́є, недок. 1. Те саме, що звуча́ти 2. Голос Семена Івановича лунав по лісу чимраз гучніше й азартніше (Б. Антоненко-Давидович); У свiтлицi лунало багато голосiв, бряжчали келихи, дзвенiли братини (С.
Словник української мови у 20 томах
лунати —
ЛУНА́ТИ, а́є, недок. 1. Те саме, що звуча́ти 2. Далеко співи десь лунають, На небі зірка миготить (Пісні та романси.., II, 1956, 209); Його голос лунав по пустім коридорі і відбивався десь далеко в другім його кінці (Фр.
Словник української мови в 11 томах
лунати —
Луна́ти, -на́ю, -єш гл. Откликаться (о звукѣ), раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. МВ. І. 93. А про мене... лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418.
Словник української мови Грінченка