прохолода —
-и, ж. Свіжість у повітрі, легкий холодок, що освіжає, бадьорить. || Прохолодне місце, затінок (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
прохолода —
ПРОХОЛО́ДА, и, ж. Свіжість у повітрі, легкий холодок, що освіжає, бадьорить. Стало темно по садочках. Тихо пил сідає, І село у прохолоді Ніби оживає (П. Куліш); Звідкісь тягло туманом і прохолодою (М.
Словник української мови у 20 томах
прохолода —
ПРОХОЛО́ДА (легкий холод у повітрі, що освіжає, бадьорить), ОХОЛО́ДА, СВІ́ЖІСТЬ, ХОЛОДО́К розм., ОСТУ́ДА розм., ПРО́ХОЛОДЬ поет. День, що поволі припадає пилом за вікном, набрякає сірістю й прохолодою близької ночі (В.
Словник синонімів української мови
прохолода —
Прохоло́да, -ди ж. Прохлада. Сим. 204. То кидали козаки ляхів у воду к чортовій матері на прохолоду. АД. II. 37. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188.
Словник української мови Грінченка